Діти «групи ризику». Це завжди проблеми?
Дитина перебуває під впливом навколишнього середовища увесь час свого існування. Причому це середовище носить не скільки природний, біологічний характер, скільки соціальний, і від цих соціальних параметрів, в тому числі і виховних складається його успішність, або неуспішність у сучасному становленні його, як особистості.
Діти набувають «непривабливий» соціальний образ не тому, що вони такими народжуються, а під впливом різних, головним чином, не залежних від них факторів ризику. Серед цих факторів можна виділити наступні основні групи:
• медико-біологічні (стан здоров'я, спадкові і вроджені властивості, порушення в психічному і фізичному розвитку, травми внутрішньоутробного розвитку і т.д.);
• соціально-економічні (матеріальні проблеми сім'ї, несприятливий психологічний клімат у сім'ї, аморальний спосіб життя батьків, непристосованість до життя в суспільстві і т.д.);
• психологічні (неприйняття себе, невротичні реакції, емоційна нестійкість, труднощі спілкування, взаємодії з однолітками і дорослими тощо);
• педагогічні (невідповідність змісту програм освітньої установи та умов навчання дітей їх психофізіологічних особливостей, темпу психічного розвитку та навчання дітей; відсутність інтересу до навчання, закритість для позитивного досвіду, невідповідність образу школяра і т.д.).
Саме під впливом цих факторів діти опиняються в групі ризику. Зазвичай сюди відносять такі категорії дітей:
• діти з проблемами у розвитку, не мають різко вираженою клініко-патологічної характеристики;
• діти, які залишилися без піклування батьків у силу різних не мають юридичної сили обставин;
• діти з неблагополучних, асоціальних сімей;
• діти з сімей, які потребують соціально-економічної та соціально-психологічної допомоги та підтримки.
Административная ответственность родителей или лиц, их заменяющих.
Согласно ч.1 ст. 184 Кодекса Украины об административных правонарушениях (далее - КоАП) уклонения родителей или лиц, их заменяющих, от выполнения предусмотренных законодательством обязанностей по обеспечению необходимых условий жизни, обучения и воспитания несовершеннолетних детей влечет предупреждение или наложение штрафа от одного до трех необлагаемых минимумов доходов граждан.
Особенность юридического состава данного проступка заключается в том, что указанный состав является материальным. Он предусматривает как вредные последствия неправомерное поведение детей. Противоправное поведение несовершеннолетних выступает признаку, которая влияет на степень квалификации деяния, установленного ст. 184 КоАП.
Вопрос о том, было уклонение от исполнения обязанностей злостным, решается в каждом конкретном случае с учетом продолжительности и причин ненадлежащего отношения к воспитанию и обучению детей; причин отсутствия условий для их успешного обучения; продолжительности отсутствия надзора за поведением и обучением детей и других обстоятельств.
Конвенція про права дитини
( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 )
( Додатково див. Резолюцію ( 995_b10 ) від 21.12.95 )
( Додатково див. Факультативний протокол ( 995_b09 ) від 01.01.2000 )
Статус Конвенції див.( 995_j24 )
Дата підписання Україною 21 лютого 1990 р.
Набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.
Стаття 27
2. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Вплив сім’ї на виховання дітей не можна замінити іншими заходами виховання. Тому дошкільні установи, школи та інші організації, які так чи інакше виконують функції по вихованню дітей, повинні тільки поповнювати сімейне виховання.
Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.
Батько та мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей незалежно від того, чи проживають вони в шлюбі, чи шлюб припинено.
Розрізняють особисті немайнові та майнові права та обов’язки батьків і дітей.
Права батьків на :
1) особисте виховання дитини;
2) безперешкодне спілкування з дітьми;
3) самозахист дитини та звернення до суду;
4) Визначення місця проживання дитини ( з 10 років за згодою батьків і дитини, з 14 років дитина визначає самостійно місце проживання);
5) Відібрання дитини у особи, що утримує її незаконно.
Обов’язки батьків щодо дітей:
1) забрати дитину з пологового будинку;
2) зареєструвати народження дитини;
3) присвоїти дитині прізвище, ім’я, по батькові;
4) виховувати дитину;
5) піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток;
6) поважати дитину, не піддавати дитину експлуатації, фізичним покаранням, не принижувати гідність дитини.
Майно батьків і дітей може бути сумісним і роздільним.
Права та обов'язки батьків і дітей з матеріального утримання є взаємними. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, повнолітніх дітей, що навчаються (до 23 років), непрацездатних повнолітніх дітей, що потребують матеріальної допомоги. З іншого боку, повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги.
Як правило, обов'язки з матеріального утримання виконуються добровільно. У разі ухилення від цього обов'язку з батьків, з дітей у судовому порядку можуть стягуватися аліменти.
Батьки можуть бути звільнені від сплати аліментів, якщо доход дитини набагато перевищує їхні доходи і цілком забезпечує всі потреби дитини. Виплата аліментів може бути припинена за договором про передачу дитині права власності на нерухоме майно.
Повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, якщо вони непрацездатні та потребують матеріальної допомоги. Такий обов'язок не виникає, якщо батьки були позбавлені батьківських прав і не відновлені в батьківських правах.
Памятка родителям (от сына или дочери)
Родителям на заметку
Если:
–ребенка постоянно критикуют, он учится ненавидеть;
–ребенка высмеивают, он становится замкнутым;
–ребенка хвалят, он учится быть благородным;
–ребенка поддерживают, он учится ценить себя;
–ребенок растет в упреках, он учится жить с чувством вины;
–ребенок растет в терпимости, он учится понимать других;
–ребенок растет в честности, он учится быть справедливым;
–ребенок растет в безопасности, он учится верить в людей;
–ребенок живет во вражде, он учится быть агрессивным;
–ребенок живет в понимании и дружелюбии, он учится находить любовь в этом мир.
Захищеність – це броня з любові, яку нам дали батьки, вона допомагає і коли їх вже немає з нами, дозволяє не ображатися на дрібниці життя, адже в цьому випадку всередині людини мир, світлий та добрий
Торгівля людьми
Жертвою торгівлі людьми може стати хто завгодно, незалежно від статі, віку, соціального статусу. Навіть немовля може опинитися у рабстві. Так, наприклад, згідно статистики наймолодшому врятованому було 3 роки, а найстаршому – 73 роки. Постраждати від торгівлі людьми може як жінка, так і чоловік, як малозабезпечена людина, так і достатньо благополучна.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про протидію торгівлі людьми
(Витяг)
Цей Закон визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
боротьба з торгівлею людьми - система заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних/юридичних осіб - торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності;
виявлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми (жертви торгівлі людьми), - з'ясування інформації, яка дає підстави вважати, що певна фізична особа постраждала від торгівлі людьми;
дитина - будь-яка фізична особа віком до вісімнадцяти років; …
… торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
…Розділ VI
ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ
Стаття 20. Спеціальні принципи протидії торгівлі дітьми
1. Крім основних принципів протидії торгівлі людьми, передбачених статтею 3 цього Закону, протидія торгівлі дітьми базується на таких спеціальних принципах:
1) дотримання прав дитини;
2) повага до думки дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми, стосовно заходів, які до неї застосовуються, з урахуванням її віку, стану здоров'я, інтелектуального і фізичного розвитку та інтересів;
3) роз'яснення дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми, у зрозумілій для неї формі її прав та обов'язків;
4) забезпечення конфіденційності інформації про особу дитини та відомостей, які дозволили б установити дитині статус як такій, яка постраждала від торгівлі дітьми.
Стаття 21. Попередження торгівлі дітьми
1. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають необхідних соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми.
2. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів щодо виявлення дітей, які постраждали від торгівлі дітьми, та проводять профілактичну роботу з ними та їхніми батьками або особами, які їх замінюють.
3. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень розробляють та впроваджують у навчальних закладах навчальні та виховні програми з протидії торгівлі дітьми.
4. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, що їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.
Стаття 22. Інформування про дітей, які постраждали від торгівлі дітьми
1. Особа, якій стало відомо про дитину, яка страждає/постраждала від торгівлі дітьми, зобов'язана невідкладно та із забезпеченням конфіденційності повідомити про це місцеву державну адміністрацію, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ або органи прокуратури.
2. У разі існування підозри щодо причетності батьків дитини або осіб, які їх замінюють, до торгівлі дітьми особи, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах, у порядку, встановленому законодавством, інформують про це органи внутрішніх справ або органи прокуратури.
Стаття 23. Надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми
1. Держава надає допомогу дитині з моменту, коли з'явилися підстави вважати, що вона постраждала від торгівлі дітьми, і до повного завершення реабілітації дитини.
2. Після отримання інформації про дитину, яка постраждала від торгівлі дітьми, місцева державна адміністрація, на території якої виявлено дитину, невідкладно встановлює особу дитини, здійснює оцінку обставин та приймає план першочергових заходів допомоги дитині на період до вирішення питання щодо встановлення дитині статусу особи, яка постраждала від торгівлі дітьми.
3. У разі якщо дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація невідкладно вирішує питання влаштування дитини.
4. Центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей із залученням закладів освіти, охорони здоров'я здійснюють розробку та впровадження індивідуальної програми допомоги дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми.
5. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію прав дітей, які постраждали від торгівлі дітьми.
Стаття 24. Повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми
1. У разі виявлення в Україні дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми та є іноземцем чи особою без громадянства, в установленому порядку приймається одне з таких рішень:
1) повернення дитини до країни походження;
2) залишення дитини в Україні.
2. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає поверненню до країни походження за умови, якщо батьки або особи, які їх замінюють, або установа у справах захисту дітей країни походження дитини погодилися і мають можливість взяти на себе відповідальність за дитину і надати їй належну допомогу та захист.
3. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає залишенню в Україні у разі неможливості її повернення до країни походження та за наявності умов для інтеграції дитини в Україні в частині забезпечення її права на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист.
При вирішенні питання про повернення або залишення дитини слід враховувати думку дитини, беручи до уваги вік, фізичний, інтелектуальний розвиток та інтереси дитини.
4. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, не повертається до країни походження, якщо є ознаки того, що таке повернення ставить під загрозу її безпеку та не відповідає її найкращим інтересам.
«Торгівля людьми: міфи та стереотипи»
Відносно торгівлі людьми існує багато стереотипних суджень. Стереотипи взагалі дуже розповсюджені в суспільстві. Вони виникають в результаті схильності людей до спрощеного мислення та виступають як умовні «ярлики», що наклеюються на людей та явища. Через те, що стереотипи дають хибне уявлення, яке не зовсім відповідає дійсності, їх часто називають міфами.
Деякі поширені міфи стосовно торгівлі людьми:
1. Зі мною такого не станеться. Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування. Так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони6 - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.
2. Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері. Існує думка, що жертвами торгівців людьми, як правило стають дівчата та молоді жінки. Але багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін. Чоловіки становлять приблизно 24%, від кількості осіб, що потрапляють в рабство - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу .
3. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми. Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.
4. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми. Друзі, родичі, знайомі – це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. По статистиці, 17% постраждалих були продані в рабство своїми же друзями, партнерами чи колегами.
5. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо. Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням. За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України.
Якщо Ви вирішили працювати за кордоном пошуках роботи за кордоном можуть допомогти молодіжні бізнес-центри, численні інформаційні дайджести (ЗМГ, реклама), вищі навчальні заклади і звичайно ж, поради знайомих.
Якщо вже знайшли роботу, тоді ... v Спочатку необхідно вийти зі стану ейфорії від перспектив, про які Ви мрієте.
Якщо після цього Ваше рішення відносно роботи за кордоном не змінилося, треба розібратися з наступними позиціями.
По-перше, звідки Ви отримали7 інформацію про таку роботу: чи є це джерело надійним; чи влаштовують Вас умови майбутньої роботи. v
Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном, отриману у Міністерстві праці та соціальної політики України. v
Поцікавтеся в центрі зайнятості, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном. v
Вимагайте оформлення спеціальної робочої візи - туристична та гостьова візи не дають права на роботу. v Підписаний контракт є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у 2 примірниках (для кожної із сторін).
Контракт повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською). v
У контракті повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи: - термін дії контракту; - тривалість робочого дня; - вихідні дні; - оплата праці; - умови проживання; - медичне страхування; - повне ім'я та адреса роботодавця; - умови розірвання контракту. Уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця». vВід'їжджаючи, обов'язково залиште вашій родині, друзям чи родичам якомога точніші координати вашого майбутнього місця перебування (точну адресу та реквізити організації, усі можливі контактні телефони, ваше місцезнаходження - майбутню адресу проживання, координати людини, через яку ви знайшли роботу - менеджера організації, знайомого, який порадив цю роботу).
Обов'язково телефонуйте додому. v
Після приїзду у країну, де Ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України - інформація про Ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити Ваші інтереси у разі необхідності.
Із року в рік усе більше дітей по всьому світу вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, примушують займатися проституцією, продавати себе в порнографії, з метою всиновлення та випрошування милостині.
Збільшення числа проданих дітей, як правило, пов'язане з бідністю, епідемією СНІДу, економічними кризами, політичними репресіями та всезростаючим попитом з боку насильників над дітьми
Діти з України, Росії, Молдови знайдені в Угорщині, Польщі, балтійських країнах та великих містах Західної Європи. Діти з Румунії та Молдови були запрошені як танцювальні колективи в Камбоджу для виступів, а там були примушені займатися проституцією. Однією з причин поширення вивозу дітей є слабкий імміграційний контроль.
Діти можуть продаватися за межі країни, а можуть переміщуватись у межах країни. Продаж у межах країни - менш поширене явище, ніж продаж за кордон. Але якщо таке трапляється, то це, як правило, переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів та військових баз.
Українських дітей примушували перевозити і продавати наркотики. Нерідко можна бачити, коли діти миють машини, працюють на базарах або жебрачать, замість того, щоб навчатись у школі,збирають металобрухт і здають його.
Жінки-жебрачки, які тримають на руках дітей, що постійно сплять, завдають непоправної шкоди їхньому здоров'ю, бо використовують для їх заспокоєння наркотичні речовини або снодійне.
Не викликає сумніву факт, що такі діти будуть мати проблеми в розумовому розвитку, фізичному та психічному здоров'ї, а також будуть соціально дезадаптовані.
Окремі злочинці та кримінальні структури займаються "купівлею" та втягуванням дітей у комерційну сексуальну експлуатацію. Ці кримінальні структури задовольняють сексуальні запити клієнтів, в основному чоловіків, які шукають незаконного сексуального задоволення, використовуючи дітей.
Корупція та відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів - усе це є факторами, які прямо чи дотичне призводять до комерційної сексуальної експлуатації дітей.
У комерційній сексуальній експлуатації дітей можуть брати участь як одна особа, так і невелика група (наприклад, сім'я, знайомі), або великі групи (наприклад, кримінальні організації) людей.
Комерційна сексуальна експлуатація дітей є формою примусу та насилля над дітьми і прирівнюється до примусової праці та інших сучасних форм рабства. Вона включає в себе дитячу проституцію, порнографію та торгівлю дітьми. До неї також відносять дитячий секс-туризм та ранні шлюби.
Сексуальне насильство - це:
• примус до шлюбу;
• сексуальні домагання;
• зґвалтування, секс-насилля (включаючи зґвалтування у воєнних конфліктах);
• примус до проституції, секс-продаж;
• секс-селекція;
• примусова контрацепція і стерилізація;
• нівечення (уродованние) геніталій.
Сексуальна експлуатація дітей є багатосторонньою проблемою. Глобальний світовий секс-ринок втягує мільйони дітей і має мільйонні доларові прибутки.
Нормативно-правова база, що регулює питання організації виїзду груп дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення та в межах України:
-Закон України від 04.09.2008 р. № 375-VI „Про оздоровлення та відпочинок дітей”;
-Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1251 „Про затвердження Порядку організації виїзду дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення”(із змінами);
Лист МОН № 1/9-289 від 27.04.10 року «Щодо організації екскурсійних поїздок»
-Наказ Мінсоцполітики від 18.01.2012 №21 „Про затвердження форми згоди на виїзд дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення”,зареєстрований у Мін’юсті 03.02.2012 за №172/20485;
-Наказ Мінсоцполітики від 02.02.2012 №152 „Про затвердження форми звітності N 1-озк "Звіт про виїзд організованих груп дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення" та Інструкції щодо її заповнення”, зареєстрований у Мін’юсті 20.02.2012 за № 249/20562.
-Закон України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України“;
-Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами) про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України.
Наказ МОН № 1124 від 02.10.2014 Про затвердження нормативно-правових актів, які регламентують порядок організації туристсько-краєзнавчої роботи
— Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” (від 21 січня 1994 року №3857-ХП);
— Постанова КМУ від 27 січня 1995 року №57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України”;— Угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у питаннях повернення неповнолітніх у держави їх мешкання (Волгоград, 24 вересня 1993 року);
— Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджені постановою КМУ від 31 березня 1995 року №231 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 24.03.2004р. №380);
Зазначені законодавчі та нормативні акти спрямовані на запобігання незаконному вивезенню з країни дітей.
Відповідальна особа Мінсоцполітики:
Мотилевська Анна Сергіївна - головний спеціаліст відділу нормативно-методичного забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей Департаменту оздоровлення та санаторно-курортного лікування, тел.: (044) 289 85 95.
Так, за ініціативи закордонних дипломатичних установ України та іноземних партнерів на урядовому та неурядовому рівнях реалізовано проекти з оздоровлення та відпочинку дітей, як в Україні, так і на території інших країн в Австрії, Болгарії, Великій Британії, Греції, Грузії, Італії, Іспанії, Латвії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Португалії, Словенії, США, Туреччині, Туркменістані, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швейцарії, Швеції. Слід зазначити, що з деякими з них розпочато співпрацю вперше.
Всього в організації виїзду дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення беруть участь38громадських організацій. При цьому найбільш активно у цьому напрямку проявили себе організації з багаторічним досвідом роботи такі, як: МБФ „Країна милосердя”, БФ „Корда”, МБФ „Вічні цінності”, БФ „Набат”, БФ „Білий слон” МБФ „Аріадна”, а також новостворені організації: ВБО „Волонтерське об’єднання „Крила”, МБТ „Глобальна християнська підтримка - Україна”, МБФ „У колі друзів”.
Коментарi